З історії закладів культури села Прилісне
З історії закладів культури села Прилісне
В селі Прилісне перші паростки культурно-просвітницької роботи відносяться до 1924 року. Тоді діяла легальна організація «Сельроб», яка заснувала в хаті Дементія Романіка, що знаходилася на теперішній вулиці Партизанська, народний будинок «Просвіта». Тут була невеличка бібліотека, проводились вечірні голосні читання газет і книг для неписьменних. На діяльність «Просвіти» стала впливати КПЗУ і стала залучати сюди більше молоді. Як пригадує сусідка Романіка Д. – Суслик Текля, казали : «Дівчата і хлопці, сидять на колодці, газет не читають, що пани роблять у світі нічого не знають». Члени «Просвіти» організовували вечори пам’яті Шевченка, здійснювали постановку українських п’єс. Запам'ятались в селі вистава за твором Г.Квітки-Основ’яненка «Сватання на Гончарівці», в якій головні ролі грали Халик Харитина та Романік Іван. Коли вистава уже була готова до показу, польська влада заборонила її. Було вирішено ставити п’єсу без дозволу, але в іншому місці. В Хотині Баса Карпа облаштували сцену, з ряден зробили ширму і вистава пр
ойшла з успіхом. Лише в кінці заходу польська поліція дізналася про це і розігнала людей.
Клуб у селі Прилісне (тоді Маневичі) з’явився у 1940 році. Колгосп, який утворився, привіз з виселеної Бережниці хату, і з неї збудували на високому пагорбі клуб. В роки війни в ньому німці влаштували молочарню, куди змушували селян зносити молоко. Після війни роботу клубу було відновлено. Ним завідував колишній партизан Швець Карпо, який, як і всі тодішні активісти, мав автомат.
В 1948 році пропав безвісти тодішній завклуб Приходько Петро. Про нього в книзі «Обірване коріння нації» на сторінці 66 йдеться: «Завклубом села Маневичі Приходько Петро, маючи автомат, пішов до знайомої на хутір Дворища без нього і пропав».
Згодом в цьому клубі працювали Полтава Єлена та Кондратюк Кирило.
Невеличка бібліотека в селі була лише після війни. В маленькому приміщенні магазину поряд з товарами була поличка з десятками книг і завмаг Приходько Назар видавав книги. Опісля це приміщення облаштували під бібліотеку і першим бібліотекарем став Градищук Григорій.
З 1952 року голова колгоспу Миткалик Василь заклав фундамент для колгоспної комори. Але за наполяганням молоді і вказівкою з райкому тут збудували доволі просторий клуб. Цього ж року біля клубу збудували приміщення сільради, де була і сільська бібліотека, якою завідував Потоцький Федір. Згодом тут працювала Тацюк Лідія та довгий час Швець (Похила) Ганна.
На початку 70-х років голова сільської ради Швець Іван Антонович збудував цегляне приміщення клубу (кафе «Приліснянка»), в якому містилась бібліотека. Завідувачем клубу працювала Романік Василина, що пропрацювала в закладах культури 16 років. Нині вона керує фольклорним колективом «Прилісняни». Рекордсменкою серед бібліотекарів є Миткалик Василина Василівна, яка віддала бібліотеці 44 роки.
Найбільшого піднесення переживала культура села після відкриття у 1985 році сучасного будинку культури, в якому працювали різноманітні гуртки. В новому закладі культури знайшлося місце і для бібліотеки. Працювали тут Миткалик Василина, Шишолик Тетяна, Філюк Галина. Нині директором Центральної бібліотеки є Ніна Смічик, директором Будинку культури – Наталія Сахнік.
Сьогодні у Прилісненській громаді функціонує 1 Будинок культури та 6 клубів-філій, 1 Центральна бібліотека та 5 бібліотек-філій, 6 шкільних бібліотек. Загальний книжковий фонд усіх бібліотек 27,5 тисяч примірників. У Центральній бібліотеці до послуг 730 читачів 5,5 тисяч книг.
Час не стоїть на місці, розростається наше село, змінюються у ньому люди, та культурні цінності і традиції лишаються незмінними.
Михайло Романік
