Прилісненська громада

Волинська область, Маневицький район

Історія с.Городок

      У мальовничому куточку України – Волині, на Маневиччині, серед лісів і озер, знаходиться  село  Городок, яке має багатовічну та цікаву історію.

       Грудек, Чернч-Городок, Чернче-Городок, Городок – село, Луцький повіт, Городецька  волость, Маневицький район. Сучасна форма назви вторинна, порівняння “до ймена Чернче-Городка (1543), під 1778 р. – Грудек. В основі найменування апелятив городок – малий город.

         Село належало до Луцького ключа, а в 1570 р. належало до Хвальчевського, пізніше до кн.Романа Сангушка, який в 1577 р. платив з Городка за 28 димів, а в 1583 р. від 28 димів і 2 попів.

        За описом 1798 року розташоване на суходолі, а входило до складу приватної дачі №90 у власності князя Д.Радзивілла. В половині 18 ст. село належало до Ліщинського. В 19 ст. орна земля належала селянам. Кількість дворів – 118, жителів – 713 . В селі було дві дерев’яні церкви, одна Святителя Миколая, друга – Різдва Богородиці і дім господаря.

         З історичних джерел відомо, що перша згадка про Городок належить до 1136 року.

        На території сучасного села в часи існування першої східної слов’янської держави – Київської Русі – розміщувалося Городище. Поява Городища датується ХІ – ХІУ ст. В кінці 50 - на початку 60 років ХХ століття знаменитий санкт-петербурзький професор, археолог Раппопорт проводив в районі Городоща археологічні розкопки. Було знайдено велику кількість знарядь праці, наконечники стріл.

          Що являло собою Городище (місто тих часів)? Звідки пішла ця назва?

         Дане Городище знаходилося в північній околиці сучасного села.. До наших часів добре зберігся земляний вал, за яким розміщувалося “містечко”. Зовні Городище було захищене високими міцними дубовими стінами з бійницями та стороживими баштами. Були єдині центральні ворота. Двері воріт, котрі на ланцюгах піднімалися і опускалися, були одночасно і невеличким містком, який проходив через вал. Звідси і пішла назва – “місто”, “городище” – пройти через “ворота і місток”. В середині Городища (“містечка”) розміщувалися: княжий (воєводи) будинок та приміщення для дружинників (воїнів). Була церква, зброярські та шорні майстерні, конюшні, помешкання для прислуги. За “містом” поступово оселялися різного роду ремісники та підневільні люди, котрі обороняли княжу землю

          Недалеко, за два кілометри на схід від Городища, на пагорбі, розміщувалися циганські поселення. Цигани через річку Маневку (нині Веселуху) ходили виманювати, вимінювати різні речі в обмін на їжу в мешканців околиць Городища. Звідси і пішла назва сусіднього поселення – Мановичі (нині Прилісне), а жителів стали звати мановцями.

      Ще село згадується в описі “Луцького замку” від 1545 року як Чернч-Городок. Чому?

     В районі урочища “Клебанія” розміщувалася дванадцятикупольна церква. Там же існувала духовна школа, в якій навчали майбутніх черниць-священослужителів церкви. Чернч – біднота, бідні люди, селяни – кріпаки. Отже, містечко “Городок” являло собою поселення, біля стін якого проживала велика кількість бідноти, що працювала на княжих полях.

       Відомий вчений, історик, перший Президент Української Народної Республіки Микола Грушевський в своїй монографії (праці) “Історія України-Русі” на одній із історичних карт “Волинь і Поділля ХІУ –ХУІ ст.” відмічає село як Чернч-Городок. До речі, на цій карті відмічено лише два населених пункту Маневицького району: Старий Чорторийськ і Чернч-Городок.

        Сьогодні село Городок має типову забудову для поліських сіл. У центрі знаходиться новозбудована церква Різдва Пресвятої Богородиці, побудована з дерева, обкладена цеглою. Поряд знаходиться дзвіниця.

         Село розділяється на чотири головних вулиці, що йдуть з півночі на південь та з заходу на схід. Як і по інших сусідніх селах окремі частини села – кутки – мають свої назви. Східна частина села – Музки – одержала назву через те, що саме сюди місцеві жителі збиралися на вечорниці, на музики. Назва північної частини – Гребля – пов’язана з природніми особливостями навколишньої території. Колись, за часів панування Польщі, на відстані 3 км. від села, на березі озера Глибоцького, знаходився панський маєток. Сільські жителі змушені були платити йому щомісяця данину. А тому що навколишня територія була заболочена , то селяни спеціально вимостили дорогу – греблю, яка вела до панського маєтку.

       Південна частина села – Ровок. Ця назва пов’язана із виритими ровами обабіч дороги, які забирають надлишок вологи.

      Західне село – Підраш’є. Назва цієї вулиці пов'язана з урочищем “Раш'є”, що знаходиться за людськими поселеннями. На зелених луках тут була найкраща паша для худоби.

       Зворушливу патріотичну і природоохоронну акцію здійснили учні школи разом із жителями Прилісного на честь нового тисячоліття ери Христової і своїх родин: вони брали участь у закладанні в урочищі Красний дуб – біля єдиного свідка історичної минувшини – між своїми сусідніми селами – парк із дубових насаджень" Родинні Дерева Пам’яті".

          У селі розміщено державні установи: НВК «ДНЗ - ЗОШ І-ІІ ст. села Городок», ФАП, сільський клуб та бібліотека, державне підприємство “Городоцьке лісове господарство», відділення поштового зв’язку, майстерня з пошиву одягу, 7 приватних закладів торгівлі та кафе-бар «Берізка".

         Серед встановлених  традицій -  святкування Дня села та престольного празника 21 вересня в день Різдва Пресвятої Богородиці.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь