Щорічно, у другу неділю травня, весна дарує нам чудове, трепетно-тепле і світле свято – День Матері.
Щорічно, у другу неділю травня, весна дарує нам чудове, трепетно-тепле і світле свято – День Матері.
Мама, матінка, матуся – яке ж це солодке і ніжне с
лово! Та за ним стоять недоспані ночі, натруджені руки та зболене переживаннями за дітей серце.
Важкі, і здавалося іноді зовсім нестерпні, випробування випали на долю нашої землячки Євдокії Іванівни Шишолик. Ця жінка, мати, гідна особливої поваги та шани.
Євдокія Іванівна народилася 17 листопада 1934 року. Молодою вийшла заміж за хлопця з багатодітної родини Серафима Шишолика. Пара завжди мріяла мати своє власне гніздечко, де могли б народжувати та виховувати дітей. І Бог послав подружжю донечку Тетяну та три сина: Миколу, Володимира, Василя. Діти завжди потребують материнської уваги, а ще ж важка робота в радгоспній городній бригаді, домашнє господарство, хатні клопоти. Та Євдокія Іванівна ще й знаходила час і рушники вишивати, і прясти.
Час, як річка плинув. Виросли сини. Середнього сина, Володимира призвали в армію. Він був другим, кому з прилісненців довелося служити в Афганістані і на собі відчути всю важкість служби, а вірніше – війни. Вернувся Володимир з війни живим і неушкодженим.
Здавалося, радій материнське серце, тішся онуками. Та знову тривога на
серці – війна на Сході. Молодший син Василь, у липні 2015 року, пішов добровольцем в АТО. А через пів року, 15 лютого 2016 року, зустрічала мати сина у домовині. Забрала війна Василя.
За чотири роки жінка поховала трьох синів та чоловіка. Та життя триває… Силу та наснагу знаходить в онуках, їх у Євдокії Іванівни п’ятеро, та сімох правнуках. А ще живе з Божою вірою в серці та зараз, у свої 86 років, не пропускає жодного Богослужіння у храмі Господнім.
Мудрості, терпіння, оптимізму у цієї жінки повчитися потрібно кожному. Тож хочемо побажати Євдокії Іванівні міцного здоров’я ще на довгі роки, радості та достатків в родині, миру та душевного спокою. І нехай Бог Вам допомагає у всьому.
